Тестові завдання для перевірки знань

Тестові завдання для перевірки знань

1. Продукт соціально-історичного розвитку, свідомий суб’єкт, що посідає певне становище в суспільстві та виконує певну соціальну роль, — це:

а) індивід;

б) особистість;

в) індивідуальність;

г) протагоніст.

2. Неповторне поєднання психологічних особливостей людини, яке складають її своєрідність, відмінність від інших людей, характеризує людину як:

а) особистість;

б) індивіда;

в) індивідуальність;

г) суб’єкта.

3. Окрема жива істота, представник людського роду, — це:

а) індивід;

б) індивідуальність;

в) суб’єкт;

г) особистість.

4. Конкретний людський індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями; соціальна істота, суб’єкт пізнання, активний діяч суспільного розвитку, — це:

а) індивідуальність;

б) суб’єкт;

в) особистість;

г) індивід.

5. Поняття, яке поєднує в єдине ціле біологічне начало та соціальну сутність людини, — це:

а) особистість;

б) суб’єкт діяльності;

в) індивідуальність;

г) індивід.

6. Кого із зазначених нижче можна назвати особистістю:

а) злочинця;

б) немовля;

в) розумово відсталу людину;

г) людину-«Манглі».

7. Оптимістичний погляд на природу людини, віра в можливість розквіту кожної особистості, за умови надання їй можливості обирати свою долю і спрямовувати її, характерні для:

а) психоаналізу;

б) гуманістичної психології;

в) біхевіоризму;

г) гештальт-психології.

8. Словесно зафіксоване й відносно узгоджене уявлення людини про себе, — це:

а) самооцінка;

б) «Я»-концепція;

в) «Я»-ідеальне;

г) «Я»-професійне.

9. Найменш широким за змістом є поняття:

а) суб’єкт діяльності;

б) особистість;

в) індивід;

г) індивідуальність.

10. Вищий етап онтогенетичного розвитку людини в суспільстві — це:

а) суб’єкт діяльності;

б) особистість;

в) індивід;

г) індивідуальність.

11. Представникам якої концепції розвитку особистості належить твердження, що соціально-психічні якості людини детерміновані біологічними факторами і їх розвиток не залежить від соціального впливу, а відтак і процесу виховання:

а) біологізаторської;

б) перформізму;

в) соціобіологізму;

г) генетико-соціальної?

12. Представникам якої концепції розвитку особистості належить твердження, що духовні якості людини, закладені в зародковій речовині, передаються спадково, а тому фізичний та психічний розвиток людини є проявом кількісного зростання спадкових задатків:

а) біологізаторської;

б) перформізму;

в) соціобіологізму;

г) генетико-соціальної?

13. Представники якої концепції розвитку особистості перебільшують ролі біологічних чинників стосовно соціальних та культурних:

а) біологізаторської;

б) перформізму;

в) соціобіологізму;

г) генетико-соціальної?

14. Представникам якої концепції розвитку людини належить думка про однакову роль як біологічних, так і соціальних факторів у становленні особистості:

а) біологізаторської;

б) перформізму;

в) соціобіологізму;

г) генетико-соціальної?

15. Представники якої концепції розвитку людини заперечували вплив біологічних факторів, надаючи перевагу соціальним: душа новонародженої дитини подібна до чистої дошки і формується лише під впливом середовища й виховання:

а) соціологічної;

б) перформізму;

в) соціобіологізму;

г) генетико-соціальної?

16. Які учені є прихильниками твердження, що природа людини не біосоціальна, а більш специфічна: поняття «Людина» співвідноситься із поняттям «культура», де біологічне і соціальне знаходяться в перетвореному (соціалізованому, окультуреному) вигляді:

а) Л. Губерському, В. Андрущенко, М. Михальченко;

б) Ж. Моно, Т. Добжанському, Е. Майру;

в) Р. Декарту, Ж. Ламетрі, I. Канту;

г) Р. Тріверсту, Е. Фромму, Б. Скіннеру?

17. Згідно з підходом А. Петровського, внутрішньоіндивідна (інтеріндивідна) підсистема структури особистості включає в себе такі компоненти:

а) темперамент, характер, здібності людини та всі характеристики її індивідуальності;

б) підсистему, яка виявляється у спілкуванні з іншими людьми і в якій особистісне виступає як прояв групових взаємовідносин, а групове — у конкретній формі проявів особистості;

в) вимір особистості через «внески», які вона робить для інших людей;

г) Ід, Его, Суперего.

18. Згідно з підходом А. Петровського, інтраіндивідна підсистема

структури особистості включає в себе такі компоненти:

а) темперамент, характер, здібності людини та всі характеристики її індивідуальності;

б) підсистему, яка виявляється у спілкуванні з іншими людьми і в якій особистісне виступає як прояв групових взаємовідносин, а групове — у конкретній формі проявів особистості;

в) вимір особистості через «внески», які вона робить для інших людей;

г) Ід, Его, Суперего.

19. Згідно з підходом А. Петровського надіндивідна (метаіндивідна) підсистема структури особистості включає в себе такі компоненти:

а) темперамент, характер, здібності людини та всі характеристики її індивідуальності;

б) підсистему, яка виявляється у спілкуванні з іншими людьми і в якій особистісне виступає як прояв групових взаємовідносин, а групове — у конкретній формі проявів особистості;

в) вимір особистості через «внески», які вона робить для інших людей;

г) Ід, Его, Суперего.

20. Система спонукань, що визначає вибірковість ставлень та активність особистості, - це:

а) вольова комунікативність;

б) сенситивність;

в) спрямованість;

г) інтерактивність.

21. Основними проявами спрямованості є:

а) темперамент, характер, здібності;

б) потреби, мотиви, ціннісні орієнтації, рівень домагань;

в) відчуття, сприймання, пам’ять, мислення;

г) воля, емоції, почуття.

22. Саморегуляцію розрізняють за типами:

а) діяльнісний, операційний, когнітивний, процесуальний;

б) гіпертимний, демонстративний, педантичний, збудливий;

в) морально-вольовий, аморально-вольовий, абулічний, імпульсивний;

г) генетичний, структурно-функціональний, динамічний, когнітивний.

23. Якому типу саморегуляції належить така характеристика: позитивний тип, здатний на пориви та значні звершення. Така людина здатна домогтися соціально й особистісно значущих цілей попри будь-які труднощі, її здібності використовуються на повну силу і завдяки цьому розвиваються:

а) морально-вольовому;

б) аморально-вольовому;

в) абулічному;

г) імпульсивному?

24. Якому типу саморегуляції належить така характеристика: асоціальний тип, цілісний у своїй аморальності, розумний у визначенні способів досягнення намірів:

а) морально-вольовому;

б) аморально-вольовому;

в) абулічному;

г) імпульсивному?

25. Якому типу саморегуляції належить така характеристика: людина пасивна й байдужа до всього, легко піддається навіюванню, залишаючись бездіяльною:

а) морально-вольовому;

б) аморально-вольовому;

в) абулічному;

г) імпульсивному?

26. Якому типу саморегуляції належить така характеристика: люди від природи обдаровані, але їхні здібності не розвиваються і не використовуються через пасивність, не можуть змусити себе працювати, долати труднощі, боротися з перепонами, домагатися реалізації поставленої мети:

а) інертному;

б) аморально-вольовому;

в) абулічному;

г) імпульсивному?

27. Якому типу саморегуляції належить така характеристика: у людини багато сильних бажань, захоплень, але вона діє нерозважно через недосконалість механізму зіставлення спонукань із реальною ситуацією та особистими переконаннями:

а) інертному;

б) аморально-вольовому;

в) абулічному;

г) імпульсивному?

28. Якому елементу структурної моделі особистості (З. Фройд) притаманна така характеристика: функціонує виключно у несвідомому та тісно пов’язане із примітивними, інстинктивними аспектами особистості; не знає законів і правил, вільне від будь- яких обмежень, сповідує «принцип задоволення»:

а) Суперего;

б) Ід;

в) Его;

г) Мандала?

29. Якому елементу структурної моделі особистості (З. Фройд) притаманна така характеристика: відповідає за прийняття рішення та задовольняє бажання у відповідності з обмеженнями, які існують у зовнішньому світі, підкорюється «принципу реальності», забезпечує самозбереження організму:

а) Суперего;

б) Ід;

в) Его;

г) мандала?

30. Теорія, яка підкреслює неусвідомлювані психічні або емоційні мотиви як основу людської поведінки:

а) гуманістична;

б) процесуальна теорія;

в) психодинамічна;

г) прагматична.

31. Ідея З. Фройда про те, що людям притаманне прагнення саморуйнування та смерті, яке виражається через агресію:

а) принцип задоволення;

б) самість;

в) лібідо;

г) Танатос.

32. Особлива регуляторна система, яка використовується особистістю для переборення психологічного дискомфорту, переживань, які загрожують їй, називається:

а) психологічний захист;

б) рівень домагань;

в) мотивація;

г) перцепція.

33. Псевдовиправдовування власних вчинків і поведінки називається:

а) проекцією;

б) раціоналізацією;

в) сублімацією;

г) витісненням.

34. Захисний механізм, який полягає в тому, що людина не помічає неприємних для неї фактів і подій, називається:

а) сублімацією;

б) витісненням;

в) запереченням;

г) раціоналізацією.

35. Захисний механізм, який полягає у спрямуванні негативної енергії у позитивне русло, називається:

а) раціоналізацією;

б) сублімацією;

в) витісненням;

г) проекцією.

36. Захисний механізм, що проявляється в позбавленні індивіда від загрозливих переживань, викликаних оточенням, шляхом відгородження від їхнього існування:

а) сублімація;

б) проекція;

в) заміщення;

г) заперечення.

37. Приписування іншим людям власних намірів чи бажань називається:

а) витісненням;

б) проекцією;

в) раціоналізацією;

г) сублімацією.

38. Термін, уведений З. Фройдом для пояснення ідеального психічного здоров’я. Такий тип характеру зустрічається в індивіда (який володіє нормальною сексуальністю) здатного до інтимних стосунків з іншими та робить свій внесок у суспільство завдяки продуктивній праці:

а) фалічний характер;

б) анальний характер;

в) генітальний характер;

г) оральний характер.

39. Хто із вчених звернув увагу на порядок народження дитини в сім’ї (первісток, єдина дитина, середня дитина, остання дитина) як основну детермінанту її установок, що визначають стиль життя особистості:

а) А. Адлер;

б) З. Фройд;

в) К. Хорні;

г) Е. Еріксон?

40. Теорія особистості К. Юнга, за якою особливого значення набувають внутріособистісні сили особистості й прагненню до самості (індивідуальності) за допомогою процесу індивідуації:

а) біологічна;

б) аналітична;

в) психоаналіз;

г) когнітивна.

41. Якому вченому належить думка про типи особистісної орієнтації: екстраверсії і інтроверсії:

а) Е. Еріксону;

б) К. Хорні;

в) З. Фройду;

г) К. Юнгу.

42. Найглибший рівень особистості, що містить спогади й образи, передані в спадок від наших предків (К. Юнг):

а) самість;

б) Ід;

в) мандала;

г) Суперего.

43. Розвиток у напрямку самореалізації за допомогою інтегрування різних елементів особистості К. Юнг називає терміном:

а) індивідуація;

б) мандала;

в) антагогнізм;

г) персервація.

44. Архетип у теорії К. Юнга, що стає центром структури особистості, коли всі суперечливі сили усередині особистості інтегруються в процесі індивідуації, що допомагає індивіду досягти самореалізації:

а) самість;

б) самоактуалізація;

в) контент-аналіз;

г) патерн.

45. Хто із вчених стверджував, що згідно епігенетичному принципу людина у своєму розвитку проходить через незмінну послідовність універсальних для людства стадій. Кожна стадія супроводжується кризою, обумовленою біологічним дозріванням і соціальними вимогами:

а) А. Адлер;

б) К. Роджерс;

в) Е. Еріксон;

г) Дж. Роттер.

46. Сформульована Е. Фроммом теорія особистості, у якій підкреслюється роль соціологічних, політичних, економічних, релігійних і антропологічних факторів у розвитку й формуванні характеру індивіда:

а) гуманістичний психоаналіз;

б) соціально-когнітивна теорія;

в) феноменологія;

г) біхевіоральна теорія.

47. У теорії К. Хорні — всепоглинаюче почуття самотності й ізоляції у ворожому світі:

а) базальна довіра;

б) базальна ворожість;

в) базальна тривога;

г) базальна заздрість.

48. Філософське положення Дж. Келлі про те, що люди здатні до перегляду або зміни своєї інтерпретації подій відноситься до:

а) конструктивного альтернативізму;

б) когнітивної теорії;

в) концепції соціального научіння;

г) теорії гуманізму.

49. Теорія особистості, що надає особливого значення процесам мислення, усвідомлення, судження в розумінні поведінки людини:

а) диспозиційна;

б) психодинамічна;

в) когнітивна;

г) гуманістична.

50. Прагнення особистості до найвищої реалізації свого потенціалу — це:

а) інверсія;

б) самоактуалізація;

в) інгібіція;

г) конгеніальність.