2. Види сприймань

2. Види сприймань

Для глибокого розуміння поняття «сприймання» як психічного процесу необхідно знати, які види сприймання існують. У сучасній психологічній літературі виокремлюють такі — залежно від:

1) провідного аналізатора, який бере участь у побудові образу, розрізняють зорове, слухове, дотикове, смакове, нюхове сприймання;

2) відповідно до об’єкта сприймання розрізняють сприймання простору, часу, руху, людини людиною, а саме:

— сприймання простору (величини, форми, об’ємності, віддаленості предметів);

— сприймання часу (довготривалості й послідовності явищ і подій — швидко, довго, раніше, пізніше, у майбутньому, у минулому);

— сприймання руху (фізичного переміщення об’єктів у просторі, напрямку й швидкості просторового існування предметів; динамічного стану об’єкта — рух, спокій);

— сприймання людини людиною або соціальну перцепцію (дій, рухів, вчинків, діяльності). На основі соціальної перцепції суб’єкт орієнтується у зовнішніх проявах внутрішньої психологічної сутності інших людей. Оскільки через зовнішні ознаки проявляються внутрішні характеристики особистості, зокрема її думки, почуття, бажання, емоційні переживання тощо;

3) мети сприймання й вольових зусиль розрізняють:

— довільне сприймання (свідомо спрямовується і регулюється особистістю — що сприймати, помітити, виявити тощо);

— мимовільне сприймання (утворюється в процесі взаємовідношень людини із середовищем незалежно від її свідомих намірів, тобто виникає спонтанно. Цей вид сприймання виникає під впливом новизни, яскравості, незвичайності, контрастності об’єктів, або їх відповідності потребам та інтересам суб’єкта);

4) відношення до психічного життя розрізняють:

— інтелектуальне сприймання (сприймання змісту, розуміння понять і термінів, виконуваних дій, посиленої дії пам’яті, уваги, мислення);

— емоційне сприймання (художніх і мистецьких творів);

— естетичне сприймання (безпосередній вплив сприйманого на моральні й естетичні почуття).